Профілактика правопорушень серед неповнолітніх
Права дітей є складною проблемою сучасного людства, оскільки, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу поки що недостатньо захищені. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати, але кількість нещасних дітей не зменшується.
Чесність, доброта, порядність народжуються у батьківській хаті. Дитина, правильно вихована в сім’ї, рідко стає “важкою” в школі, а також непотрібною для суспільства. І навпаки, прорахунки сімейного виховання обертаються потім бідою.
Близько 30 млн. дітей у світі не мають можливості відвідувати школу; щороку від хвороб помирають більше ніж 5 млн. дітей. Майже 250 млн. дітей животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересаджування органів.
В Україні три чверті дітей – це діти з хронічними захворюваннями. У нас визначився новий тип дитини – “діти вулиці”. В минулому році офіційно зареєстровано в Україні 136 тис. дітей, які живуть на вулиці.
Як ви думаєте, які причини того, що діти залишають домівки і йдуть на вулицю?
Більшість дітей називають сімейні причини та небажання відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3-5 класи. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців, наркоманів, торговців наркотиками та повій.
Дослідженням особистості “важких” підлітків та неповнолітніх правопорушників надавали великого значення вчені, серед яких педагоги, юристи, психологи, соціологи.
С.Виготський налічив близько 150 факторів, що впливають на формування особистості, стверджував, що розвиток дитини відображає індивідуальну реакцію на умови.
Відомий доктор юридичних наук Е.Д.Єрмаков за основу бере вольову направленість підлітків і розподіляє правопорушників на 3 групи:
1)підлітки з сильною волею, вдалі організатори, ватажки;
2)підлітки із заперечливою воленаправленістю;
3)”слабовільні” підлітки, яких втягують інші особистості.
Цим підліткам присутня впертість і вони не відчувають болю інших. На першому місці – деформація в морально емоційній сфері, до якої призводить перш за все стосунки в сім'ї.
Психологи виділяють такі різновиди систем виховання в сім’ї:
- автократична (деспотична) – підлітку все “не можна”, навіть виразити свою думку;
- авторитарна – самостійність підлітка теж обмежена, він може брати участь у обговоренні проблем, що стосуються його самого, але право робити висновки залишається за старшими;
- демократична – дорослі визнають, що в житті підлітка є сфери, де він може працювати самостійно; він без обмежень бере участь в обговоренні своїх проблем із батьками і приймає деякі рішення, однак завершуючий варіант або формується батьками, або одобрюється ними;
- позиція рівності – дорослі та підліток у рівній мірі беруть участь у прийнятті рішень;
- ліберальна – (позиція поступливості) – підліток сам вибирає коло своїх друзів і вибирає заняття, самостійно приймає рішення;
- позиція відвернення – цей вид стосунків, коли батьки відмовляються брати активну участь у житті підлітка.
Як бачимо, ці позиції підлітка в сім’ї мають неабияке значення. Найтяжча для підлітка перша і остання позиції.
Навіть зважаючи на те, що дитина є самостійним суб’єктом права, на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини, треба брати до уваги, що вона не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством.
Основними документами, які визначають коло прав дитини є Конвенція ООН про права дитини, Сімейний кодекс України та Закону України «Про охорону дитинства». Права дитини – це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.
Статтями 150 та 151 Сімейного кодексу України визначено обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини, відповідно до яких батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, піклуватися про здоров’я, її фізичний та духовний стан; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Можна навести безліч життєвих ситуацій, які призводять до того, що діти відчувають дискомфорт у сім’ї, страх перед батьками, сором за батьків-алкоголіків, холод у стосунках з батьками і навіть голод. Це і призводить до того, що діти шукають спілкування і співчуття серед однолітків та старших людей. І дуже часто стають на злочинний шлях, вчиняючи правопорушення, щоб забезпечити свої матеріальні потреби.
Жорстоке ставлення до дітей збільшується в ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, неповних та кризових сім'ях. Тому профілактика алкоголізму та наркоманії є також важливою складовою соціальної роботи по попередженню жорстокого поводження з дітьми.
Так, у статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» визначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальному та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі і гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Отже, одним із видів профілактики недбалого та жорстокого поводження з дітьми є ознайомлення учнів із чинним законодавством України, в якому закріплено основні права дітей і визначено служби, до яких вони можуть звернутись за захистом.
