РІЧНИЦЯ ВІД ДНЯ ЗАГИБЕЛІ
25 березня 2023 року минає один рік з дня загибелі Чайки Василя Миколайовича старшого солдата, 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Народився Василь Миколайович 13 жовтня 1998 року в селі Залужжя Володимир-Волинського району Волинської області там і проживав.
Проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України та брав участь у боях з російськими окупантами. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Червона Долина Баштанського району Миколаївської області.
Указом Президента України №526/2022 від 22 липня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – старший солдат Чайка Василь Миколайович посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Відомо, що Василь Чайка уперше потрапив до одного з добробатів у шістнадцять років. Закінчив перший курс профтехучилища і рвонув на Схід за прикладом брата. Там додав собі два роки, щоб не відправили додому, і почав готуватися до бойових дій у тренувальному таборі, пише «АрміяInform».
Якось під час перерви у заняттях інструктор, досвідчений доброволець, на телефоні показав фото побратимів ще з 2014 року. На одному з них Василь упізнав старшого брата Віктора Чайку. Інструктор, побачивши реакцію хлопця, почав розпитувати його, а пізніше зателефонував Вікторові й дізнався: Василя шукають батьки й уже подали в поліцію. Тож юнака відправили додому.
— Їдь, хлопче, навчайся, здобувай професію, а на твій вік війни ще вистачить, встигнеш,—сказав на прощання командир.
Василь повернувся до батьків. Ті зраділи, що юнак живий і неушкоджений. Він продовжив навчання, здобув професію, навіть попрацювати встиг. Але мріяв здійснити задумане. Тож щойно йому виповнилося вісімнадцять, вирушив у військкомат. Його направили в навчальний центр, а звідти — в окрему механізовану бригаду. І чотири роки Василь знову був серед захисників України. Із товаришами відбув кілька ротацій, набув бойового досвіду. Василь, попри молодий вік, став головним сержантом взводу і навчав молодих хлопців, які приходили у підрозділ на заміну ветеранам.
