Минуло 11 років з дня загибелі захисника Сергія Проця
10 липня минуло 11 років з дня загибелі нашого земляка Проця Сергія Володимировича.
Сергій народився 6 квітня 1994 року у селі Дарницьке Володимир-Волинського району Волинської області. Проживав в селі Русів. У 2001 році пішов у перший клас Хотячівської ЗОШ І-ІІ ступенів. У 2010 році, після закінчення 9 класу, продовжив навчання в Устилузькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Згодом навчався в Оваднівському професійному ліцеї. У лютому 2014 року закінчив згаданий ліцей, отримавши спеціальність «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Професія Сергію подобалася. За спеціальністю пішов працювати у ТзОВ «П’ятидні».
У березні 2014 року став контрактником 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила у місті Яворів. Тут пройшов підготовку і подальшу службу проходив у 2-му механізованому батальйоні 4-ій механізованій роті на посаді «старший механік – водій БМП», військове звання – «старший солдат».
На початку червня 2014 року в складі 24-ї ОМБр передислокований на схід України, де на той час уже йшли бойові дії. Місце дислокації – біля селища Зеленопілля Луганської області, було стратегічним опорним пунктом. Роту, до якої належав Сергій, закинули в прикордонний пункт «Довжанський». Обстріл з мінометів і «Градів» йшов з боку росії, а відповісти українські військові не могли, аби не спровокувати повноцінну війну.
10 липня 2014 року близько 11-ї години дня старший солдат Сергій Проць разом із групою прикордонників на двох БМП «висунулися» з КПП «Довжанське», щоб з’ясувати, звідки ведеться обстріл. На шляху машина наїхала на фугасний заряд великої потужності. Внаслідок вибуху загинули Сергій, майор Л. Шірпал та сержант А. Леськів.
Сергій Проць вважається загиблим за показами свідків та рішенням суду, але останки не знайдені. Це з офіційного повідомлення. «Він не мав бути у тій БМП, але, як справжній товариш, – у цьому увесь Сергій – замінив солдата, котрий саме прихворів. Військові фахівці пояснюють, що руйнівна ударна сила фугасної міни спрямована вгору, на цю смертельну схованку наїхала машина Сергія», – писалося в газеті «Слово правди» за 17 липня 2014 року.
Сергій не був одружений. Залишилась мати.
Указом Президента України №311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Сергій Проць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України від 17 лютого 2016 року № 53/2016 нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» (посмертно).
Згідно рішення сесії Волинської обласної ради № 31/3 від 10.09.2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин Волині».
Орденом «Хрест Героя» від 24-ої ОМБр імені короля Данила нагороджений 24 жовтня 2024 року (посмертно).
